БАЛАДА ПРО КРИВАВИХ СОЛОВ'ÏВ



Категории Голобородько Василь ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Те, що почалося глибоко пiд землею о першiй годинi ночi,— не має закiнчення. Вони довго жили у клiтцi тiла, тi кривавi, як маки, солов'ï, i от вони вирвалися на волю крiзь кривавi отвори ран. Ой, як вони радiсно защебетали, як радiсно полетiли мiж дерев! (Деревами стали люди, а на них листя чорного мовчання). Полетiли кривавi солов'ï, сiли на гiлки рук i вiдбилися у круглих криницях очей. А людям страшно було дивитися на тих солов'ïв — вони затулили очi руками, але не вистачило рук, i очi все одно бачили, як лiтали кривавi солов'ï! Люди затуляли вуха руками, але не вистачало рук, i вуха все одно чули, як щебетали кривавi солов'ï... А вiн лежав на землi. (Це його тiло було клiткою кривавим солов'ям). Вiн лежав, як лежать на лiжковi пiсля роботи, як лежать на травi у садку або як на зернi у кузовi грузовика. А над ним щебетали кривавi солов'ï, що мати не дочекається сьогоднi сина, що жiнка не дочекається сьогоднi чоловiка, що дiти не дочекаються сьогоднi батька... Зашелестiли дерева: — Ой, що ж ми стоïмо, давайте закривати рани та не випускати кривавих солов'ïв!.. Почали кидати в рани: хто сорочку, хто яблуко, хто хату, хто чотири дороги, хто кулю Земну — все рiвно вилiтали кривавi солов'ï, i нiчого не могли подiяти дерева. З них падало чорне листя, оголюючи крик. I щебетали кривавi солов'ï... А потiм, потiм чорнi рiчки потекли по вулицях, стiкаючи в одну рiку. У тiєï рiки на спинi маленький човник хитається. I в тому човнику пливе в останню путь вiн, чиє тiло було клiткою кривавим солов'ям. Люди течуть i б'ються, як хвилi об береги: об бiлi хати, об соняшникiв золотi голови, об дроти на стовпах, об рожевi обличчя троянд, як лягає зеленим неспокоєм пiна зiдхань. I над рiчкою чорною, i над човником бiлим — кривавi солов'ï. Людям страшно пiдвести очi догори, вони дивляться в землю, а по чорнiй землi червонi тiнi кривавих солов'ïв уплiтаються пiд ноги, аж спотикаються люди... Кричать труби, труби кричать, голосно так кричать. Але ïм не перекричати плачу матерi, Але ïм не перекричати щебету кривавих солов'ïв. Нi, нiзащо не перекричати! Як не зачинити благенькими дверцятами промов, як не накрити пам'ятником чи прапорами, як не засипати землею. Вiками щебетатимуть солов'ï. Вiками плакатимуть матерi.
БАЛАДА ПРО КРИВАВИХ СОЛОВ'ÏВ